Чия хата соломою вкрита,
Сидить мати сльозами залита,
Сидить, сидить, стиха промовляє,
Що за сина не чує й не знає.
Сину, сину, ти моя потіха,
Лишив єсь ня, як кору з оріха.
Сама сижу бідна, дома плачу,
Що я тебе не чую й не бачу.
Ой не плачте ви, очка рідненькі.
Я утратив життя молоденьке.
Мандруючи по чужому світу
Загубив я молодії літа.